Фундук - окультурена форма ліщини.

    Моє знайомство з лісовим горіхом відбулось ще в дитинстві. Коли я з татком ходила в ліс по гриби, він заходив в зарослі чагарника, щось вишукував там і приносив мені  «зайчикові горішки» (таку назву він вигадав), звісно вже розлузані, одні ядерця. Я смакувала ними і для мене це були казкові, лісові ласощі, та   ще й подарунок від зайчика. Я уявляла, що отой зайчик десь   в  кущах складав ті горішки, а татко їх знаходив і збирав для   мене. Потім інша історія знайомства, але вже з фундуком   (окультуреним видом лісового горіха, ліщини) трапилась зі   мною, коли я була на роботі в полі. Це був спекотний літній   день, я з співробітниками сіла перепочити під розлогий кущ.   Ми сиділи, розмовляли і звернули увагу на кульки біля того   куща, то були минулорічні плоди горішника. Восени, під час   збирання урожаю на полі, ми, не домовляючись, пішли під той   кущ. Він нас порадував крупними, достиглими, смачними   горіхами. Так виникла ідея у себе на садибі посадити ці   ласощі, і до того ж не примхливі у вирощуванні. Хочеться і з вами поділитись рекомендаціями по вирощуванню фундука на присадибних ділянках.

Коротка довідка. Ліщина звичайна або європейська (Corylus avellana) – багаторічна рослина родини березових (Betulaceae), відома також під назвами: горішник, орішина, лісовий горіх. Переклад з древньослов'янської мови «ліщина» означає – «лісове дерево або лісовий плід». Є і жартівлива версія назви культури «ліщина» – листочки куща нагадують рибу лящ, вони мають таку ж форму і ребристі прожилки, ніби вималюваний скелет риби. От люди і нарекли за цю схожість кущ – ліщиною.  В Італії вона має назву – «рослина для ледарів». Батьківщиною лісового  горіха звичайної вважають: Малу Азію і Кавказ. Ця  культура відома людству ще з часів неоліту. Про  давність вживання горіхів в їжу можна судити по великій  кількості горіхової шкаралупи, знайденої при  археологічних розкопках в оселях доісторичних людей.  У тих країнах, де в природніх умовах росло мало  лісового горіха, його почали вирощувати в садах, як  культурну рослину. Це стосується в першу чергу Греції  та древнього Риму. Одним з найбільш відомих центрів  вирощування ліщини в Х-ХІІІ ст. були околиці  італійського міста Авелліно. Воно й досі славиться  торгівлею лісовими горіхами. Саме від цього міста пішла наукова латинська назва ліщини – Corylus avellana.

    Згодом популярність на фундук розповсюдилась в Іспанії та Франції, потім Німеччині та Англії. Ця мода насаджувалася у добровільно-примусовому порядку. Так рада іспанського міста Таррагона постановила: під загрозою штрафу кожен городянин, що володіє землею, повинен принести з лісу і посадити в своєму саду п’ятдесят кущів ліщини. Саме Іспанія дала сучасній Європі найпопулярніші сорти фундука – Каталонський та Барселонський, що стали результатом схрещувань ломбардського фундука та місцевих видів ліщин.

    Люди настільки полюбили цю культуру, що лісові горішки і гілочки ліщини були описані в казках і легендах народів світу. Також з лісовим горіхом пов'язано чимало забобонів. Гілочками кущів ліщини знімали пристріт, відганяли блискавку, боролися зі зміями і злими духами. У Київській Русі люди пригощали лісовими горішками душі померлих предків. Чехи вірили, що якщо злегка постукати гілочками горішника по стінах будинку, то з нього підуть всі щурі та миші.

    Фундук – це окультурена форма ліщини. Лісовий горіх, ліщина, фундук – є королем горіхів. Горіхи фундука, дуже корисні. В них міститься багато амінокислот, вітамінів, які допомагають при хронічній втомі, неврозах, серцевих захворюваннях, анемії. Плоди фундука відновлюють життєві сили, омолоджують організм.

    На сьогоднішній день існує близько двадцяти видів цієї культури і вирощують його в багатьох країнах з субтропічним або помірним кліматом. Лідером по вирощуванню фундука вважається Туреччина – близько 70 % імпорту на світовому ринку належить цій державі. У промислових масштабах в нашій країні фундук розпочав робити перші кроки. Всі горіхи, що є в роздрібній торгівлі, імпортовані з інших країн: Китаю, Іспанії, Туреччини. На приватних ділянках ця культура набула великої популярності.

Умови вирощування фундука на дачних та присадибних ділянках.

    В наших умовах фундук може рости на будь-яких ґрунтах, окрім сухих піщаних, заболочених та засолених. Найкраще розмістити молоді саджанці на сонячному місці. Сильно затінена ділянка негативно вплине на майбутній урожай. Посадка рослин на південному схилі під палючими променями сонця призводить до раннього цвітіння, це несе загрозу пошкодження весняними заморозками і відповідно втрату зав’язі. Ще потрібно звернути увагу, щоб ділянка не мала сильних протягів, молоді кущики можуть страждати від пронизливого вітру взимку і підмерзати. Фундук – вологолюбива культура, але ділянки, які підтоплюються водою, не придатні для його висадки. Залягання ґрунтових вод має бути не ближче ніж 120 см.

    Рекомендується висаджувати рослини з відкритою   кореневою системою в осінній період, так як навесні   рослина дуже швидко починає свою вегетацію. Однак,   якщо можливість посадити фундук восени втрачена,   можна зробити це і ранньою весною в лютому –   березні, важливо встигнути до початку сокоруху. Варто   відмітити, що саджанці, укорінені в контейнерах, можна   садити на протязі всього вегетаціного періоду культури.

    Схема посадки горішника на земельній ділянці може   виглядати таким чином: 6х6; 6х5; 6х4; 5х4 м. Густо   розміщувати рослини небажано, через нестачу   освітлення врожайність значно знизиться, а самі кущі виростуть кволими. На родючих ґрунтах слід використовувати схему з великими інтервалами, а на слабких – з меншими. Яму під посадку викопують заздалегідь. Глибина ями – 60 см, ширина і довжина 50 см. Готується грунтосуміш таким чином: викопаний ґрунт перемішується з 20-30 літрами перегною або біогумусу, додається 150-200 г суперфосфату, 50 г калійної солі (додавання добрив забезпечить фундук необхідними поживними речовинами на перші роки життя). Цією сумішшю засипають яму на половину. Бажано додати під корінь інсектицид (Ініціатор або Діазол), це захистить молоді корені від ґрунтових шкідників (личинок травневого та червневого хрущів, медведки). По центру ями ставлять дерев’яну опору, для подальшого підв’язування рослини. Потім у саджанця з відкритою кореневою системою розправляють корінь (попередньо потрібно замочити кореневу систему на 1,5-2 години в розчині для укорінення) і розміщують поряд з опорою, засипаючи грунтосумішшю. Рослина, яка росте в контейнері, переноситься в підготовлену яму з комом (від землі не обтрушується), відповідно корінь не потрібно розправляти (замочувати в розчині для укорінення не потрібно ним проливають саджанець після посадки). Коренева шийка ні в якому разі засипається землею. Ґрунт навколо саджанця ущільнюють і бажано замульчувати прикореневу окружність, але не щільно до стовбура. Обов’язковий полив після посадки. Фундук - це рослина довгожитель, при доброму догляді на одному місці може рости і плодоносити до 100 років і навіть більше.

    Весною слід провести обрізку саджанця. Тип формування рослин залежатиме від ваших вподобань. Якщо ви бажаєте бачити дерево а не кущ, відповідно потрібно залишити штамб від 20 до 60 см, залежно від сорту, та сформувати 4-6 основних гілок. З огляду на те, що фундук – світлолюбна і перехреснозапильна культура, крону рослини проріджувють та надають їй при формуванні чашоподібну форму, вирізаючи середину.

    Другий спосіб формування – це природній стан рослини, фундук у дикій формі росте кущем. Відповідно горішнику необхідно дати можливість розростатись як вгору, так і в сторони. В цьому випадку потрібно сильно проріджувати пагони. У перші два роки видаляються верхівки основних пагонів, щоб кущ розростався в сторони бічними гілками. На третій-четвертий рік, активно розростається коренева поросль, з якої надалі й формується сам кущ. При такому вирощуванні урожайність у фундука вища.

    На присадибній ділянці є можливість з ліщини не лише отримувати восени смачні горіхи, а і використати сам кущ як живу огорожу.

Догляд за саджанцями.

   Обрізка є одним з важливих заходів в догляді за рослинами, також потрібно проводити регулярне прополювання, рихлення ґрунту (глибина рихлення не менше 10-15 см), здійснювати полив, мульчування, підживлення та обробку проти шкідників.

    Як було вказано, ця культура дуже вологолюбива. Коренева система у ліщини знаходиться у верхніх 50 см ґрунту. Особливо чутливі до нестачі вологи молоді саджанці у перші роки після посадки. Для отримання високих врожаїв також потрібно вдосталь забезпечити вологою у бездощовий період (вологість ґрунту бажано підтримувати в межах 70-80% повної вологоємності, на дорослу рослину 6 років потрібно 20-30 л води за один полив).

    Для кращого збереження вологи в ґрунті рекомендується замульчовувати землю довкола рослин, цей захід добре захистить рослину від небажаних бур’янів. Для мульчування можна використовувати як натуральні матеріали (перегній, тирсу, солому або сіно), так і штучні (агроволокно та інше мульчингове покриття).

Живлення. Фундук дуже добре реагує на органічні добрива, 5 кг перегною або компосту на кожну рослину вносять один раз на 2 роки. Крім органічних добрив, для підвищення врожайності, хороші результати отримують при застосуванні хімічних добрив. Азотні добрива, сечовину або аміачну селітру, вносять навесні та на початку літа з розрахунку 100 г на кущ. Комплексні добрива з повним набором макро- і мікроелементів вносять 2 рази на сезон, норма внесення – 30-40 г на 1 м².

Шкідники та хвороби. Сорти фундука можуть пошкоджуватись горіховою попелицею (переважно листя і пагони) і горіховим довгоносиком (плоди), а з хвороб значні ураження викликають збудник борошнистої роси та збудники плямистостей листя і плодової гнилі. Ознакою пошкодження горіховим довгоносиком є передчасне опадання плодів, вони червивіють і з’являються сухі пагони. Найбільш ефективним заходом боротьби з довгоносиком є дворазова обробка рослин препаратами системної дії, такими як 

     - Актара - 1,4 г на;

     - Енжіо - 3,6 мл;

     - Вернал - 2,0 мл.

(Дози подані в розрахунку на 10 л води, бажано додавати до препаратів прилипач)

    Обробку проводять при появі жуків навесні (початок травня) і в момент відкладання самками яєць (в середині червня). У разі необхідності (перевищення порогової кількості шкідників) обробку повторюють. З початком яйцекладки використовують ще одну-дві обробки, що забезпечує очікуваний ефект.

   Більшість сортів фундука є досить витривалими проти збудників грибкових захворювань, зокрема борошнистої роси, відповідно потреби в систематичних обробках плантації фунгіцидами нема. Але при сильному ураженні застосовують такі фунгіциди, як:

    - Топаз - 9 мл;

    - Скай – 4 г;

    - Сігнум – 12 г.

    (Розрахунок на 10 л води, норма витрати робочого розчину на молодий кущ висотою 80-100 см 1,5 л).

    Перший врожай рослина дає через 3-4 роки після висаджування. Повноцінний урожай збирають на п'ятий – сьомий рік після посадки і триває протягом наступних 10-15 років (вісім кущів фундука можуть дати щорічно по 40 – 60 кілограмів горіхів). Потім врожайність знижується, і куш або дерево "омолоджують", проводячи радикальну обрізку, після чого воно знову успішно плодоносить.

    В садовому центрі «Аґрус» в продажу є високоврожайні, крупноплідні сорти фундука: Трапезунд, Косфорд. Останній є чудовим запильником для інших сортів.

    Гарних Вам врожаїв.