Мідь. Шкода або користь?

Мідь - один з перших металів, який відкрив шлях людству до технічного прогресу. З нього виготовляли знаряддя праці, прикраси, активно застосовували в медицині при лікуванні багатьох захворювань, використовуючи її бактерицидні і ранозагоювальні властивості.

            Існує версія, що в рослинництві препарати на основі сульфату міді стали застосовувати на виноградниках з метою захисту свого врожаю від ... розкрадань! В кінці 19 століття виноградарі Франції звернулися до відомого вченого-хіміка Ж.Л. Пруста з проханням придумати відлякуючий і в той же час нешкідливий засіб, який допоможе зберегти урожай від злодіїв. Винахідливий вчений запропонував обробляти ягоди розведеною у воді сумішшю вапна і мідного купоросу. Молочно-блакитний наліт, який з'являвся на ягодах після обробки, виглядав як цвіль і не викликав жодного бажання викрасти урожай. Пізніше французьким ботаніком П. Мілларде було помічено, що оброблені таким чином ягоди не пошкоджуються виноградною гниллю. Так була винайдена бордоськая суміш, названа на честь французької провінції Бордо. Саме мідь, як активний компонент, що міститься в бордоській суміші, надавала згубну дію на збудників хвороб винограду. Захисний екран, що утворюється на рослинах після такої обробки, перешкоджав проникненню грибкових спор і гнильних бактерій, допомагаючи зберегти урожай ... і не тільки від розкрадань!

Та й в сучасному світі важко собі уявити ефективно сформовану систему захисту рослин, яка б не включала обробки з препаратами на основі міді. Навіть в органічному землеробстві, в якому заборонено використання синтетичних інгредієнтів, фунгіциди, що містять мідь, дозволені до застосування через відсутність гідних аналогів.

 Бордоська суміш, Блу Бордо, Косайд, Чемпіон, Медян екстра, а також інші препарати з діючою речовиною на основі міді високоефективні для лікування і профілактики більшості хвороб плодових і декоративних культур. Ці фунгіциди надають згубну дію на збудників іржі, кучерявості листків персика, парші, моніліозу, альтернаріозу, мілддю, чорної плямистості і т.д. Їх величезний плюс в тому, що вони не викликають резистентності, так званого звикання патогенів до діючої речовини, яке призводить до неефективності використованого препарату.

            У садівництві мідні фунгіциди мають широкий спектр застосування:

1. Для обробки плодово-ягідних і декоративних листопадних рослин від зимуючих стадій хвороб в період спокою. Такі обробки проводять пізно восени - після опадання листя або ранньою весною - до початку сокоруху. Ефективність міді при низьких температурах – від 5°С, коли більшість фунгіцидів, в тому числі і біологічних, не діють, дає можливість застосовувати препарат у більш жорсткій концентрації без нанесення шкоди рослинам. Для таких обробок використовують: 3% розчин мідного купоросу (300 г купоросу на 10 л води), 3% Бордоську суміш або препарат Блу Бордо (100 г препарату на 10 л води).

2. Для обробки рослин від хвороб в процесі вегетації. У цей період застосовуються препарати з вмістом міді в концентрації, призначеної для обробки по вегетуючих рослинах: Блу Бордо (50 г на 10 л води), Бордоська суміш 1%, Косайд, Купроксат, Хлорокис міді, Чемпіон та ін.

3. Для дезінфекції зрізів і ран на стовбурах рослин. З цією метою застосовують 5% розчин мідного купоросу (50 г препарату на 1 л води).

4. Для дезінфекції грунту використовують 3-5% розчин мідного купоросу, яким рівномірно обприскують поверхню грунту, з наступним закладенням. Таку обробку проводять не частіше, ніж 1 раз в 3-5 років.

5. Для знезараження кореневої системи саджанців перед посадкою шляхом замочування в 1% розчині мідного купоросу (100 г на 10 л води).

6. Для протруювання бульб і замочування насіння перед посівом.

7. Для кореневого та позакореневого підживлення в якості життєво важливого мікроелемента.

8. Для захисту будівельних конструкцій на присадибній ділянці.

! Корисна порада від професійного будівельника: найдешевший і надійний спосіб захистити будівельні конструкції з дерева на дачній ділянці - обробити їх 3% Бордоською сумішшю, попередньо зачистивши від забруднень і залишків кори. Мідь оберігає деревину від загнивання, а вапно підвищує її вогнестійкість. Це прекрасна альтернатива сучасним дорогим антисептикам і антипіренами.

Крім захисних функцій, мідь є важливим і незамінним елементом в системі живлення рослин. Встановлено, що цей мікроелемент бере участь в процесах фотосинтезу, впливає на вуглеводний і білковий обмін, входить до складу і активує вітаміни групи В, перешкоджає розпаду хлорофілу і збільшує стійкість рослин до грибкових та бактеріальних захворювань.

Внесення мідних добрив підвищує жаро- і посухостійкість рослин, зменьшує негативні наслідки посушливих періодів і високих температур навколишнього середовища. Активно впливаючи на водозатримуючу і водовбирну здатність рослин, мідь сприяє зниженню непродуктивної витрати води рослиною в процесі транспірації. Як відомо, в рослинній клітині вода може знаходиться у вільній і пов'язаної фракціях, і під впливом міді це співвідношення змінюється на користь останньої, пов'язаної фракції. Завдяки цьому знижуються втрати вологи в процесі випаровування, процес транспірації сповільнюється і рослини легше переносять спекотні, посушливі періоди.

В умовах низьких температур внесення мідних добрив сприяє засвоєнню фосфору і його накопиченню в тканинах рослин, що в свою чергу, покращує енергозабезпечення рослин і значно підвищує їх зимостійкість.

При нестачі міді у рослин спостерігається затримка в рості і розвитку, змінюється забарвлення листя, знижується тургор і відбувається в'янення. Рослини не здатні в повній мірі розкрити свої генетичні ресурси, що призводить до значного зниження якості і кількості врожаю.

 На плодових культурах ознаки мідного голодування виявляються у вигляді хлорозу на листках і сухості верхівки, уповільненні росту пагонів. Молоде листя збільшується в розмірі, в'яне і скручується. Особливо чутливі до нестачі міді - яблуні, груші та цитрусові.

У злакових культур спостерігається посилене кущіння, побіління і засихання листових пластин, пустозернистість.

У томатів сповільнюється ріст пагонів, припиняється утворення квіток, слабо розвивається коренева система, верхівкові листя набувають синювато-зелене забарвлення, втрачають тургор і скручуються.

Посушлива погода і надмірне внесення азотних добрив сприяють посиленню мідного голодування у рослин.

            Мідь в грунті може знаходиться як в вигляді стійких, важкодоступних формах, так і в мобільних, легкозасвоюваних сполуках. Забезпечення рослин цим мікроелементом безпосередньо залежить від типу і властивостей ґрунтів, на яких вони ростуть. Дуже важливо внесення мідних добрив при вирощуванні рослин на карбонатних, болотисто-торф'яних, піщаних і супіщаних грунтах.

            Однак, при всіх перерахованих вищеперевагах, мідь відноситься до так званих важких металів і має яскраво виражені кумулятивні властивості. Безконтрольне використання мідних добрив і фунгіцидів з її вмістом може привести до забруднення навколишнього середовища. Надлишок міді в грунті згубний для дощових черв'яків і корисних мікроорганізмів, призводить до загибелі коренів, затримує ріст і розвиток рослин.

            Вживання с/г продукції з високим вмістом міді може викликати серйозне отруєння організму. Тому дуже важливо дотримуватися: норми витрати препаратів, які використовуються, максимально допустиму кількість обробок за сезон і термін очікування - час, який пройде з моменту обробки до збору врожаю. Ця інформація завжди вказується виробником на упаковці, а консультацію по цьому питанню можна отримати у менеджерів садового центру «Агрус».