Яглиця звичайна Variegata Об'єм : 1 л

Форма, характер росту: багаторічна трав'яниста рослина з довгим тонким повзучим кореневищем, завдяки якому утворює невисокі щільні зарості. Стебло прямостояче, у верхній частині трохи гіллясте, борозенчасте, голе, порожнисте всередині, заввишки 40-100 см.

Висота: 30-100 см (у період цвітіня).

Листя: видовжено-яйцеподібне, з зубчастими краями. Прикореневі листки довгочерешкові, двічі трійчасті; стеблові – дрібніші, на коротких черешках.

Цвітіння: квіточки двостатеві, зібрані у верхівкові складні парасольки з 20-25 променями без обгорток. Бічні парасольки більш дрібні, безплідні. Пелюсток п'ять – білих, глибоковиїмчастих. Цвіте у травні - липні.

Вимоги до грунту: невибаглива, але віддає перевагу помірно зволоженим, багатим на  органіку суглинковим грунтам, тоді швидко утворює суцільний пістрявий килим.

Місцезростання: тіньовитривала рослина, використовується в одиничних і групових насадженнях, у тіньових садах, для створення контрастних ландшафтних композицій і міксбордерів, добре виглядає в якості бордюру. Садити бажано у вкопані контейнери або інші ємності з метою обмеження площі росту.

Цілющі властивості: препарати з трави яглиці мають протизапальні, діуретичні, ранозагоювальні, знеболювальні властивості. Також покращують діяльність травного тракту. Настій з трави яглиці звичайної у народній медицині застосовують при захворюваннях суглобів (подагра, ревматизм), шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах сечового міхура і нирок, при ексудативному діатезі, рожистих запаленнях шкіри.
     Сік свіжої трави яглиці всередину приймають при захворюваннях дихальних шляхів, запамороченнях, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах сечового міхура і нирок, як детоксикаційну засіб. При подагрі і ревматизмі до хворих місць прикладають свіже листя яглиці, яке попередньо подрібнюють. Також молоде листя використовують для приготування ароматних весняних зелених борщів, супів і пюре.